Мороз і сонце; день чудесний!
Ти ще дрімаєш, друг сердешний –
Пора, краса моя, проснись:
Відкрий красиві очі- зорі
На зустріч з півночі Аврорі,
Й зорею півночі явись!
Вечір, згадай як хуга злилась,
В мутному небі мла бісилась;
А місяць, мовби блідий круг,
Жовтів крізь хмари дратівливі
І ти в зажурі хворобливій –
Тепер же… ти поглянь навкруг:
Під голубими небесами
Казково дивними шатрами,
Іскрить на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Крізь іній хвоя зеленіє,
Під льодом й річка вже блищить.
Кімната вся янтарним блиском
Уже сія. Веселим тріском
Тріщить розтоплена в ній піч.
Приємно думать близ лежанки.
Чи запрягти веліть у санки
Кобилку буру? В чому річ?
Ковзаючись по раннім снігу,
Друг милий, віддамося бігу
Цього нестримного коня.
Провідаємо лан пустий,
Ще донедавна ліс густий
І берег милий – цього ж дня.
Вірш Олександра Пушкіна
переклав українською мовою поет-перекладач Володимир Пугач
Марганець бібліотечний 