Школа юных журналистов г. Ярославль

Уважаемые читатели!

Центральная городская библиотека им.Н.Островского получила в подарок книги о Николае Островском, имя которого она носит много лет, от Ярославской школы юных журналистов имени Николая Островского.

Эмблема школы юных журналистов

Эмблема школы юных журналистов

Это школа – одна из самых удивительных школ на просторах СНГ. Школа юных журналистов (ШЮЖ) находится в городе Ярославль, Россия. Она была создана в 1982 году в Ярославском городском центре внешкольной работы.

В школе обучаются юноши и девушки 15-17 лет, склонные к художественно-публицистической и исследовательской деятельности

Обучение одногодичное, занятия проводятся два раза в неделю по три часа каждое. Помимо теоретических занятий большое внимание уделяется практической работе в средствах массовой информации.

Обучающимся, успешно освоившим программу, выдается удостоверение ШЮЖ

shkola_yaroslavl_2Громкие победы на всероссийских конкурсах юных журналистов на лучшие юнкоровские материалы. Поступления слушателей ШЮЖ на факультет журналистики МГУ, работа в местных и столичных средствах массовой информации. Звенья одной цепи. Юношеское объединение старшеклассников превратилось в своеобразную кузницу подготовки молодых кадров для российской журналистики.

Кроме этого – юнкорами внесена весомая лепта в развитие исторического краеведения малой Родины, Ярославского края. Заново открыты забытые страницы о связях автора романа «Как закалялась сталь» Н.А. Островского с молодежью Ярославской области. Восстановлена добрая память о ярославцах, ставшими жертвами тоталитарного режима. О земляках, без вести пропавших в годы войны. Исследована история здания и детского учреждения, в стенах которого занимаются юнкоры, проведены и другие исследования.

Примечательный факт, что о деятельности ШЮЖ написаны и защищены две студенческие дипломные работы исторического факультета Ярославского государственного университета. В Центре документации новейшей истории (филиал архива Ярославской области) создан фонд хранения документов ШЮЖ.

Ярославские юнкоры хорошо знают Островского, его роман «Как закалялась сталь», чтят его героя Павку Корчагина. Юнкоры тщательно собирали информацию о писателе и его связях с Ярославлем.

Первой удачей стала находка письма матери Николая Островского ярославским школьникам в день открытия в Ярославле в 1940 году Дворца пионеров.

В 1988 году за большую краеведческую и воспитательную работу решением горисполкома школе юных журналистов было присвоено имя писателя.

shkola_yaroslavl_1Множество исследовательских публикаций, документов, фотографий, найденных в процессе поисков, были переданы слушателями школы в различные издания, музеи Москвы, Ярославля, Сочи, Шепетовки.

За 30 лет работы школы её окончили около пятисот школьников. Одни учатся на факультетах журналистики, другие, окончив университеты, работают в различных СМИ, а избравшие иные пути в жизни на любой работе, на любом посту проявляют себя патриотами страны, активными членами гражданского общества.

Школа юных журналистов г. Ярославль имеет свои традиции и свой гимн,  юнкоры написали гимн, в котором отражена их жизненная позиция.

Школа юных журналистов гордится своими выпускниками, среди них такие известные личности как:

Александр (Саша) Белоновский – сотрудник “Эхо Москвы” (Эханет), Москва;

Елена Костюченко – спецкор “Новой газеты”, Москва;

Елена Батуева – собкор газеты “Трибуна” (Верхне-Волжский регион);

Кирилл Бурдихин – актер, продюсер (Москва);

Ольга Бирюкова – аспирант журфака МГУ.

Ярославская школа юных журналистов имени Николая Островского подготовила к изданию сборник стихов-загадок для детей дошкольного возраста.

К 20-летию школы юных журналистов силами ребят был подготовлен и издан историко-публицистический сборник – учебное пособие для будущих поколений юнкоров.

Больше о Школе юных журналистов.

Відкриття Центру слов’янської писемності та культури

86670074Шановні читачі!

      24 травня о 13 годині в центральній міській бібліотеці ім.М.Островського відбудеться урочисте відкриття Центру слов’янської писемності та культури. На святі будуть присутні представники місцевої влади, священик УПК, депутати місцевого осередку Партії регіонів.

   Це свято встановлено Указом Президента України в 2004 році. Відповідно до  цього документа його відзначають щорічно саме 24 травня в день вшанування пам’яті святих Кирила й Мефодія.  

kiril   Ці легендарні брати заклали основу слов’янської писемності. Брати були православними ченцями, і слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов’янських народів, але потім під впливом різних історичних і політичних обставин було забуте. На початку 19 століття, разом із відродженням слов’янських народностей, відновилася і пам’ять про слов’янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам’ять святих Кирила і Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем). Нині День слов’янської писемності відзначають майже у всіх слов’янських країнах. 

   Запрошуємо відвідати всіх мешканців та гостей міста свято єдності слов’ян в центральній міській бібліотеці ім.М.Островського!!!

 

Ювілейний творчий вечір Григорія Бідняка

Шановні читачі!

Г.П.Бідняк

Г.П.Бідняк

17 травня о 16 годині в Палаці культури гірників

відбудеться

ювілейний творчий вечір

нашого земляка, відомого українського поета

Григорія Прокоповича Бідняка.

Вхід вільний.

Зі святом Великої Перемоги!

  Дорогі ветерани! Шановні марганчани!

 eab174642f7cЩиро вітаємо Вас із Днем Перемоги – священним святом народної мужності і звитяги!

 Цей вікопомний день уособлює героїзм, силу духу, ратну працю й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів. Для нас, нащадків солдатів Великої Перемоги, найвищою життєвою істиною є вірність їх справі і громадянському обов’язку, довічна синівська шана і повага.

 Земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної війни, виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край. Подвиг ваш – безсмертний, пам’ять про Вас, живих і мертвих, – нетлінна, вдячність народу – безмежна.

 Дорогі ветерани! Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов’язку – це високий приклад для наслідування. Наш обов’язок – бути гідними вашого безприкладного життєвого подвигу, усіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

Колектив центральної міської бібліотеки ім.М.Островського бажає Вам, дорогі ветерани, міцного здоров’я, бадьорості духу, довгих років активного життя, тепла людських стосунків та родинного затишку.

DSC00134

  Зі святом Вас, із Днем Перемоги!

Ветеран Великої Вітчизняної війни, Почесний марганчанин М.Д.Дончик

ДОНЧИК МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ

Дончик Микола Данилович

Дончик Микола Данилович

Звання «Почесний громадянин м. Марганець» присвоєно рішенням міської ради від 28.11.2000 року № 461-ХХХІІІ/ХХІІІ.

Микола Данилович народився 22 серпня 1924 року на Кіровоградщині.

 Зріс Микола Данилович у незаможній сільській родині, де наділені життєвою мудрістю батьки навчали своїх дітей доброзичливості, працелюбності й скромності. Закінчив середню школу в рідному селі Дмитрівці на Кіровоградщині, саме напередодні вікопомного 22 червня 1941 року .І вже в перші дні війни просився на фронт добровольцем, хоча йому не виповнилося ще й сімнадцяти. Як комсомольський активіст разом з працівниками Знам’янського РК ЛКСМУ був евакуйований в м. Бєлово Новосибірської області. Там закінчив залізничне училище за фахом помічник паровозного машиніста і в липні 1942 р. був направлений на роботу в паровозне депо м. Кандалакша Мурманської обл.

Від 18-річчя юнака тоді відділяло кілька днів – він всіма своїми помислами рвався на фронт. Як тільки виповнилося 18 років, домігся призиву в Червону Армію. І ось прийшов цей день – 22 серпня 1942 р., з якого і почалася писатися його військова біографія. Воював на Ленінградському фронті. При звільненні м. Тихвин отримав перше поранення. Після лікування, був зарахований курсантом Лепельського військово-піхотного училища. Розумів, що так треба, що обезголовлена ​​перед війною армія кровно потребує молодших командирів, але він з усім безглуздям, одержимістю молодості рвався на передову. У грудні 1943 р. в званні молодшого лейтенанта повертається на Ленінградський фронт.

Призначений командиром взводу. У січні 1944 р. у складі М 125-ї Червонопрапорної Красносельської дивізії 749 стрілецького полку на посаді командира стрілецького взводу Микола Дончик брав участь у прориві блокади Ленінграда в районі Пулковських висот. Звільняв міста Волосово, Сланці, форсував річку Нарву з виходом до шосейної і залізної дорогами. Під час наступу на посаді помічника командира роти 17 березня 1944р. Микола отримав друге, важке, поранення.

Після лікування в евакогоспіталів м. Ленінграда 30 травня 1944 наш земляк направляється в дивізію 21/109 на прорив блокади Ленінграда на півночі – в районі лінії Біла Річка в посаді командира взводу пішої розвідки 602-го стрілецького полку. Під Виборгом, де зав’язалися жорстокі бої. Микола Дончик 16 червня був поранений в підколінний суглоб правої ноги, де і понині знаходиться осколок, час від часу давав про себе знати нестерпними болями. Хлопцеві на той час не виповнилося ще й 20.

 Під час наступу на плацдармі західніше м. Нарви отримав важке поранення. Після одужання, в кінці травня 44-го, направлений командиром взводу пішої розвідки стрілецького полку на прорив блокади на півдні Ленінграда. У жорстокому бою під Виборгом був поранений утретє. Знову госпіталь. Виписався і – на 2-й Прибалтійський фронт. В кінці 44-го лейтенант Д.М. Дончик призначається командиром взводу пішої розвідки полку. Добуваючи розвіддані, проявляючи ініціативу, кмітливість, завжди його взвод виконував завдання успішно.

Під керівництвом лейтенанта Дончика М.Д. взвод пішої розвідки в боях з 10 по 15 березня 1945 захопив у полон 8 німецьких солдатів і офіцерів і одну радіостанцію, крім того, знищено понад 30 німецьких солдатів і офіцерів.

При особистій участі лейтенанта Дончика був блокований ДОТ і підірваний, де знищений весь його гарнізон.

Взвод під командуванням лейтенанта Дончика відбив 10 контратак противника.
Сам лейтенант Дончик взяв 3 солдатів у полон і з особистої зброї знищив 4-х фашистів … Але 13 квітня 1945 удача відвернулася від нього: при взятті «мови» отримав четверте поранення, найважче. Чергове поранення не завадило молодшому лейтенанту Дончику очолити після виходу з госпіталю взвод лижників, а в грудні 1944 р. – взвод пішої розвідки. Тільки це вже був II Прибалтійський фронт. Закінчилася ж для нього війна передчасно: 13 квітня 1945 р. при взятті чергового мови командиру взводу потужним осколком відрубало ногу. Жорстока війна винесла 20-річному юнакові незаперечний вирок: інвалід

Довго лікувався в госпіталі. Додому повернувся після закінчення війни інвалідом.

Миколі Даниловичу запропонували роботу масовика в районному будинку культури, через деякий час був призначений його директором. По закінченню декількох років М. Дончика направляють на навчання в Одеську юридичну школу. Закінчивши її, молодий юрист отримує призначення на посаду нотаріуса в м. Марганці.

З властивою йому енергією, Микола Данилович занурився з головою не тільки в роботу, але і в суспільне життя гірняцького містечка. Заочно вчився і успішно закінчив правознавчий факультет Московського юридичного інституту. У 1976 році керівництво МГЗК (директором тоді був К. С. Щербина) і міськком компартії, секретар – М. І Китаєв), за погодженням з обкомом КП України і Мінчорметом представили Дончика М. Д. до присвоєння звання Заслужений юрист Української РСР”. Проте через деякий час з Президії Верховної Ради УРСР надійшла відповідь, що представлення не дістало підтримки, оскільки “юрист не вважається провідною професією в галузі чорної металургії”.

А що він порядна й цілеспрямована особистість, засвідчує посвідчення “Ветерана радянського Фонду Миру”, до речі, під номером 1. У цьому посвідченні зафіксовані сплачені Миколою Даниловичем внески, які він перераховував щомісячно зі своєї зарплати впродовж десяти років, і сума склала досить солідну цифру – 10 тисяч карбованців. Почесну медаль Українського республіканського комітету миру йому вручив у 1983 році Олесь Гончар, котрий тоді очолював цей комітет. А в 1991 році М. Д. Дончика запросили до Москви, де голова правління радянського Фонду Миру, чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов нагородив золотою медаллю “За зміцнення миру”.

 Справді, кому, як не учаснику бойових дій, інваліду війни, знати справжню ціну миру? Усім своїм післявоєнним життям Микола Данилович стверджував мир на землі. Робив добро всім, хто в цьому мав потребу.

 А нудьгувати йому було ніколи. Оптиміст завжди знайде, до чого докласти енергію своєї душі.

 Велика частина трудової діяльності М.Д. Дончика пов’язана з роботою в гірничо-збагачувальному комбінаті, якій він присвятив 35 років. Був юрисконсультом, начальником юридичного відділу.

Багато років Микола Данилович є активним членом міської ради ветеранів війни та праці. З 2003 року очолював громадську приймальню при міськкомі Компартії України, де надає безкоштовну юридичну допомогу всім ветеранам Марганця.
Його фронтові заслуги відзначені високо. Нагороджений орденами Вітчизняної війни першого і другого ступенів, орденом Богдана Хмельницького, 16 медалями, в тому числі і за плідну працю. Має багато почесних грамот і подяк Міністерства чорної металургії УРСР.

Микола Данилович Дончик – дуже активна людина у всіх громадських справах, легко знаходив спільну мову і з 17-річними юнаками, і з 90-річними сивочолими мудрецями. Тому що в свої шановні роки він все так само захоплено дивився на світ, любив його всією душею, як і в далекому червні 1941 р., коли вибухнув вогненним смерчем чистий річний світанок.

 Микола Данилович володар розкішного тенору, свого часу співав у зведеному хоровому колективі тресту Нікополь-Марганець, а два десятиліття тому став одним з ініціаторів створення в Палаці культури гірників хору ветеранів та праці.

До Миколи Даниловича повною мірою стосуються рядки поезії Р.Рождественського, які стали популярною піснею:

Я часто время торопил,

Привык во все дела впрягаться.

Пускай я денег не скопил,

Мои года – мое богатство.

Вірність даному слову, вірність обраній справі, вірність партійному квитку – таким було життєве кредо нашого шанованого земляка. Він не зрікся обраної ним 60 років тому Комуністичної партії, а продовжував працювати, з 1993 року, очолювати первинну партійну організацію центрально-міського району Марганця, відвідував вдома старих комуністів, котрим через недуги вже важко бувати на партійних зборах, вникав в їхні життєві проблеми й вживав заходи для роз’яснення всіляких негараздів, безкоштовно передплачував для тих, у кого незначна пенсія, за рахунок партійного осередку газету “Комуніст”. І саме за поданням міськкому КПУ, вже в роки незалежності України, а саме – 9 травня 2001-го, йому присвоєно звання Почесного громадянина міста Марганця. Хіба ж такі, як він, не взірець для молоді та підростаючого покоління?

 Микола Данилович має низку нагород за ратну й трудову доблесть.

В особливо визначні дати – такими він вважав річницю визволення Марганця від німецько-фашистських загарбників, День захисника Вітчизни, 9 травня та деякі інші – капітан запасу М.Д. Дончик одягав свої бойові нагороди (крім орденів Вітчизняної війни І і II ступеню, мав ще орден Б. Хмельницького, 16 медалей, в тім числі за ударну працю) і неквапливо, накульгуючи, йшов містом до меморіалу Вічного Вогню. Там, в шерензі багатьох колишніх фронтовиків, в унісон бриніли найчуттєвіші струни споріднених душ за тими незабутніми подіями, які ніколи не тьмяніють у їхніх зранених серцях і пам’яті

Війна ніколи не закінчується у всенародній пам’яті. Через десятиліття вона вривається в життя випадковою зустріччю, документальної книгою, фронтовий піснею, пожовклій фотографією, дбайливо збереженим солдатським листом-трикутником. І хоча часова дистанція від дня і години початку тієї страшної війни з кожною миттю подовжується, сила торжества від свідомості нашої перемоги в тій людської крупорушки нітрохи не меркне.

 Річ зрозуміла. Шкода, що його дружина і друг Лідія Хомівна так рано (20 років тому) пішла з життя. Але є їхні діти Оля і Володимир, є 4 внучат, 2 правнуків. А значить, – життя триває і жертви не були марними.

Його свята віра у високі моральні і духовні цінності свого народу перемогли.

3 мая – День Солнца!

солнцеПраздник “День солнца” ежегодно отмечается в мире 3 мая!

Солнце является ближайшей к Земле звездой, все остальные расположены на большем расстоянии от нашей планеты. Земля, как известно, вращается вокруг Солнца. Солнце необходимо нам, без его света мы не смогли бы жить.

Солнце является для нашей планеты мощнейшим источником космической энергии. Оно даёт нам свет и тепло, которые необходимы не только людям, но также растениям и животным. Нужно отметить, что без солнца у нас не было бы воздуха и воды. Ведь тогда воздух превратился бы в жидкий азотный океан, все воды бы замерзли, а суша обледенела. Наша планета возникла около солнца и жизнь на ней зародилась тоже во многом благодаря ему. Солнце дает людям возобновляемую энергию, которую легко использовать. Кроме того, такая энергия не образует токсичных и радиоактивных отходов. Очень важно, что, забирая часть солнечной энергии, мы не привносим серьёзных изменений в энергетический баланс планеты. В последнее время использование солнечной энергии становится всё более популярным. Это связано с подорожанием других видов энергии. Сегодня производится большое количество различных товаров, работающих на солнечных батареях. Ведь этот вид энергии является дешёвым и экологичным, позволяет избежать добычи и сжигания отравляющего топлива.

Так что же такое солнце?

Солнце представляет собой центральную и единственную звезду Солнечной системы, вокруг которой осуществляют вращение другие объекты системы. Солнечное излучение принимает участие в процессе фотосинтеза, оказывает непосредственное влияние на погоду, климат и смену времен года на нашей планете. Продолжительность солнечного дня очень сильно влияет на жизнедеятельность организмов. Кстати, Солнце светит беловатым светом, но, проходя через атмосферу Земли, становится желтоватым. Самая распространенная теория возникновения Солнечной системы гласит, что к её формированию привели взрывы одной или нескольких сверхновых звёзд. Люди издревле поклонялись Солнцу как божеству и устраивали в его честь различные праздники. На Руси такими праздниками являлись Масленица, День летнего солнцестояния и День весеннего равноденствия. В честь Солнца сочинялись заклинания, песни, устраивались игры. Культ Солнца имелся в религиях цивилизаций инков, египтян, ацтеков. Многие древние памятники связаны с Солнцем, к ним относятся мегалиты, которые точно отмечали положение летнего солнцестояния. Один из самых крупных и известных из них – это мегалит в английском Стоунхендже. Учёными было подсчитано, что текущий возраст Солнца составляет около 4,57 миллиарда лет. Идею о том, что Солнце является центром, вокруг которого обращаются планеты, впервые высказали Аристарх Самосский и древнеиндийские учёные. В 16 веке данная теория была возрождена знаменитым Коперником. Измерить расстояние от Земли до Солнца первым пытался Аристарх Самосский. Но, конечно, сделать это в те времена не было никакой возможности. Современные ученые располагают большим количеством оборудования и знаний для всестороннего изучения Солнца. Сегодня наблюдения за солнцем и его съёмки проводят с аэростатов, спутников, ракет и космическим станций. При помощи второго искусственного спутника Земли Спутник-2 в 1957 году были проведены первые внеатмосферные наблюдения Солнца. Первыми космическими аппаратами, предназначенными для наблюдений за Солнцем, были спутники серии “Пионер”, созданные NASA. Они были запущены в период между 1960 и 1968 годами.

Солнце излучает ультрафиолет, который обладает антисептическими свойствами. Его можно использовать с целью дезинфекции воды и различных предметов. Это излучение также способно вызывать загар на коже человека, и обладает некоторыми другими биологическими эффектами – к примеру, оно способствует выработке в организме человека витамина D. Нужно отметить, что большие дозы ультрафиолетового излучения вредны для нашего здоровья – способны вызывать онкологические заболевания кожи, солнечный удар и некоторые другие проблемы. Поэтому людям в летний период, когда солнце является наиболее активным, нужно защищаться от его лучей. Для этого мы носим головные уборы, солнцезащитные очки и пользуемся солнцезащитными кремами. Как известно, воздействие ультрафиолета ослабляется озоновым слоем, находящимся в земной атмосфере. Однако в последние годы ухудшение экологии на нашей планете приводит к истончению озонового слоя и образованию, так называемых, озоновых дыр. Солнце имеет очень мощное магнитное поле, его напряжённость меняется со временем. Есть люди, которые чувствительны к магнитным бурям, происходящим на Солнце. У них эти процессы вызывают ухудшение самочувствия и головную боль.