Его сердце принадлежит Марганцу

Войтенко П. - КопіяИстория жизни нашего земляка – это история нашего города.

Необходимость написания этого очерка – жизни, произошел при встрече учащихся школ в городской библиотеке им.Н.Островского, посвященной освобождению города Марганца от немецко-фашистских захватчиков.

И когда речь зашла о восстановлении разрушенного войной города, директор ЦБС Пономарева Л.В. обратилась к ребятам со словами: «А вы знаете, что проекты всех памятных знаков в городе – это задумка и труд присутствующего здесь человека Петра Михайловича Войтенко». Она попросила его подняться. Молодые люди, а это были старшеклассники двух школ, с удивлением, уважением и интересом смотрели на Войтенко П.М.

И тогда всем стало ясно – как же мало дети знают о тех людях, которые отдавали свой бескорыстный труд. Делая это только во имя любви к родному городу и его людям. Такие люди заслуживают быть узнаваемыми, а их дела – это высокий пример для подражания подрастающему поколению!

Адская машина Великой Отечественной войны прокатилась по нашей стране, сея разрушения и горе, смерти и сиротство. Подобной жестокости еще не знало человечество.

И в этом сиротстве началась жизнь Петра Михайловича, как и тысячи детей того времени.

Отец погиб, его имя высечено на граните героев-освободителей у мемориала – «Вечный Огонь памяти» г.Марганца.

Сирота–мальчик Петя пошел по детским приютам–интернатам на полное государственное обеспечение. Все детство, до 10 класса проходил в грубой спецодежде и в тяжелых кирзовых ботинках. В школе учился всегда хорошо, был старостой класса. После школы воспитанников распределяли учиться дальше. Он попал в лётную школу г. Кировограда.

Господь дал мальчику большое желание познавать мир: он любознателен, имел всесторонний интерес ко всему новому, участвовал во всех кружках. Художественная школа, танцевальный кружок, духовой оркестр, мотогонки, плавание, футбол, волейбол. Любимый предмет был математика. Интересовался новыми технологическими разработками. Настольный справочник был для него – журнал «Наука и жизнь», который он выписывал весь период существования Советского Союза.

Войтенко Пётр Михайлович восхищался умельцами – Левшой и сам делал много уникальных микроскопических работ.

Окончил Криворожский горнорудный институт, Московский институт изобретений и патентов и Высшую партийную школу.

Работал ведущим конструктором в научно-исследовательском институте ГИПРОрудмаш г. Марганца, имел 26 личных авторских изобретений. Изобретения его и коллектива института – Проходческий комбайн КМП, большой щитовой комплекс ШПК и очистные комбайны МБЛШ, КМШ и другие машины – сделали большой прорыв в горном производстве нашего города. Работа комбайна дала большой экономический эффект, научно-технический прогресс и Героев соцтруда – Молодец И.Н., Рой и др. Войтенко Пётр Михайлович был награждён нагрудным знаком «Изобретатель СССР».

Петра Михайловича перевели работать в шахту. В составе группы внедрения, как ведущий конструктор, он помогал овладевать работой на новой технике, изменял, исправлял. И так проработал на шахте 20 лет. Избирался секретарем парторганизации. Потом работал начальником тех.базы ГОКа.

Несмотря на ответственные должности на производстве, он всю жизнь, что-то мастерил и продолжает мастерить, писать картины, конструировать.

Являясь патриотом родного города, испытывая любовь к нему и людям, он всегда говорит о своей мечте – видеть город уютным, красивым, с памятниками, со скверами, утопающим в цветах и зелени.

Копия IMG_0523Все проекты из-за недостаточного финансирования ему приходилось переделывать, пересчитывать по 2 – 3 раза. Он принимал личное участие во всех проблемах при установке проекта – сбор средств, наличие рабочей силы, стройматериалов, подъемной техники и т д.

Рождение проектов были в разные годы:

Копия IMG_0527– Начало положено с памятной плиты и постамента Пушки в сквере «Боевой славы». Он задумал, чтобы на гранитной плите был орден. Искал, кто бы ему помог в поиске ордена, нашел и сделал.

Потом возведение двух въездных знаков – проекты, рабочие трудности.

– Первым возвёл въездной знак со стороны Запорожья.

– Второй въездной знак со стороны Никополя. В нем воспета вся жизнь города – Над Каховской волной взлетает чайка, держа на крыльях Орден Шахтерской славы и символ Украины – лучше и быть не может! Но, если бы его возвели в первоначальном проекте – высокий, величественный …. Петру Михайловичу пришлось трижды переделывать проект.

– Много было приложено труда, чтобы Самолет – Л-29 – памятник взвился в небо. В честь двум Героям Советского Союза – полковникам авиации – нашим землякам, И. Олифиренко и П. Кисиленко.

Копия IMG_0513Первоначальная стоимость самолета была снижена на 7 000 грн., когда выяснилось, что полковник, продававший им самолёт, ранее учился в той же лётной школе, что и Пётр Михайлович.

Потом работал над проектом установки самолета, сбором средств, покраской, доставкой. Когда транспортировали самолет, в Запорожье на два часа перекрывали движение транспорта.

Пётр Михайлович своими проектами сделал наш город интересным, со своим историческим лицом.

Его беспокойная душа не успокаивается. Он мечтает много сделать хорошего для славы города. Есть у него эскизы проектов – «Солдат-освободитель», «Скорбящая мать», памятник «Шахтеру».

Надеемся, что придет такое время, когда его мечты сбудутся. Жизнь наша изменится обязательно к лучшему, и Пётр Михайлович доживет до такого счастливого времени.

А сейчас Войтенко Петру Михайловичу 73 года. Он – Ветеран труда, член президиума Городского Совета ветеранов. За свои заслуги награждался областными грамотами губернаторов – Ю.Вилкула (отца), А.Вилкула (сына).

Пётр Михайлович имеет двух дочерей и любимых внуков – «соколят» – как он ласково их называет. Желаем ему здоровья, творческих успехов и долгих лет жизни!

 Кошкина Татьяна Алексеевна,

Пономарёва Лидия Витальевна,

Егорова Тамара Ивановна.

До Дня Конституції

IMG_2533День Конституції України — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України того ж дня в 1996 році.

День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:

« Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.»

Конституція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

У червні 1996-го депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію України. Це сталося на п’ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня — загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів.

Пилип Орлик – український політичний і громадський діяч – автор першої в світі Конституції. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького».

Сьогодні Конституція України – це уособлення верховенства права, сутності та спрямованості політики нашої держави.

IMG_2534З нагоди цього державного свята в бібліотеці ім.М.Островського підготовлений відкритий перегляд літератури «До суспільної стабілізації через Конституцію». Бібліотекар читального залу ЦМБ ім.М.Островського старанно підібрала літературу, щоб якнайкраще розкрити питання щодо Конституції України, задовольнити найвибагливіші запити.

Засідання літературного об’єднання “Віра”

19 червня 2014 року в читальному залі центральної міської бібліотеки ім.М.Островського відбулося засідання літературного об’єднання «Віра».

Літературне об’єднання “Віра”

      На ньому були присутні місцеві поети та прозаїки.  Вони розглянули і обговорили завдання, які стоять перед літературним об’єднанням «Віра» і їх виконання в найближчий час.

     Почалося засідання з привітання головою літературного об’єднання «Віра» А.О.Антоненком місцевої поетеси Лариси Григорівни Гончарової з 85-річчям.

Вітальна листівка для Лариси Гончарової

     В ході засідання були розглянуто  питання про вшанування пам’яті відомої марганецької письменниці, журналістки, лідера студії «Боян» (зараз на її честь «Віра») Віри Павлівни Хвостик. 7 вересня 2014 року виповнюється рік з дня смерті В.П.Хвостик. Члени об’єднання «Віра» при значили відповідального за проведення вечора пам’яті та опублікування статті в місцеву газету про Віру Хвостик.

    Письменники обговорили, як  відзначити в липні 35-річчя поета, члена Національної спілки журналістів України, Міжнародної Асоціації письменників, композитора, автора і ведучого проектів українського телебачення Олександра Анатолійовича Морщавки.

    Голова об’єднання Анатолій Олексійович Антоненко дав завдання всім членам «Віри» обрати найкращі свої роботи для опублікування в запорізькому часопису «Хортиця».

    Заступник голови літературного об’єднання «Віра» Олександр Миколайович Багаутдінов розповів про роботу на базі НВК-ліцею №10 молодіжної студії поетів, зачитав роботи юних поетів та свої власні поетичні твори.

    Своїми здобутками та проблемами ділилися на засідання такі члени літературного об‘єднання: Штабенко І.П., Сокур В.П., Смірнов М.С., Лопатюк Л.В., Перл М.І., Должиков Я.І. та Боброва Т.С.

     Всі члени літературного об’єднання «Віра» звернулися до працівників ЦМБ ім.М.Островського з пропозицією провести 7 вересня 2014 року вечір пам’яті Віри Хвостик. Директору Марганецької міської ЦБС Лідії Віталіївні Пономарьовій висловили вдячність, як керівнику і організатору всіх масових заходів.

Інформ-реквієм з нагоди 73-ї річниці від початку Великої Вітчизняної війни

  13 червня в Марганецькій міській Раді ветеранів війни та праці відбувся інформ-реквієм, присвячений 73-ій річниці від початку Великої Вітчизняної війни.

     На цю зустріч були запрошені вихованці міського Центру науково-технічної творчості під керівництвом директора Морозової М. О. та вихователі цього Центру. Також були запрошені почесні гості.

    Серед них директор Марганецького краєзнавчого музею Бакуров К. Д., який розповів дітям про пам’ятні місця на території міста та його околицях. Він показав фотографії, які зберігаються в музеї.

Виступ директора Марганецького міського краєзнавчого музею Костянтина Дмитровича Бакурова

      Продовжила зустріч директор Марганецької міської ЦБС Пономарьова Л. В., яка розповіла дітям і всім присутнім про початок війни та її наслідки.

Виступ директора Марганецької міської ЦБС Лідії Віталіївни Пономарьової

Свою розповідь вона основувала на книзі вчителя історії, дослідника Байбуріна Р. М. «Идет война народная».

Лідія Віталіївна зачитувала дуже цікаві історичні факти і події, які відображені у книзі. Виступ Лідії Віталіївни супроводжувала книжкова виставка під назвою «Віддав народ велику ціну за рідну Україну». Наприкінці своєї розповіді вона зробила огляд цієї виставки. Діти із задоволенням переглянули її. Також директор ЦБС запросила усіх бажаючих прийти до бібліотеки і взяти книги, які зацікавили.

     Далі зустріч продовжила учасниця Великої Вітчизняної війни, ветеран праці Троценко Н. М.. Вона розповіла про свої дитячі враження про війну. Адже коли розпочалася війна, Надії Миколаївні було 10 років. Ризикуючи своїм життям, вона з дітьми, такими ж як вона сама, розносила листівки по селах та допомагала дорослим, працюючи на рівні з ними.

Ансамбль “Бойові подруги”

 

     На заході співав вокальний ансамбль міської Ради ветеранів війни та праці «Бойові подруги» (художній керівник ансамблю Кошкіна Т.О., акомпаніатор Малібога В. В.).

Талановитий співак Максим Васільєв

 

 Далі заспівав співак-тенор із Москви Васільєв Максим, який справив на всіх присутніх неймовірне враження від пісні «Идет война народная».

 Також на зустрічі були присутні Мірошніченко В.О., голова міської Ради ветеранів, та Чубкін В. І., заступник голови Ради ветеранів, і Войтенко Т. М., член правління міської Ради ветеранів.

Голова міської Ради ветеранів війни та праці Мірошниченко В.О. біля виставки, підготовленої фахівцями ЦМБ ім.М.Островського

 Наприкінці зустрічі діти дуже активно запитували у Троценко Н. М. та Бакурова К. Д. про війну та сьогоднішні воєнні події в Україні і виказували свої побажання, що вони хочуть жити під мирним небом і ніколи не знати, що таке війна. Дітей підтримали всі присутні.

Фото на згадку всіх учасників інформ-реквієму

8 червня – День Святої Трійці

фото тройца     День Святої Трійці – один  з головних церковних свят. Трійцю святкують на 50-десятий день після Великодня, тому цей день називають також  П’ятидесятницею. Свято Трійці вважають також і днем народження церкви, оскільки саме в цей день апостоли, сповнені Святим Духом, почали свою проповідь “про великі діла Божі”. У народі свято називають “зеленим”, літнім святом. На Трійцю прийнято прикрашати храми і будинки гілками клена, бузку, верб, луговими травами, квітами. Це пішло ще з дохристиянських часів: слов’яни прикрашали свої житла зеленню, оскільки вважалося, що вона може приховати, захистити будинок від злих духів. За народними традиціями, на Трійцю проводилися дівочі гуляння та ворожіння на судженого. Ворожіння має відбуватися так: під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити віщування долі. Зів’ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони поводитимуться: якщо потонуть – дуже поганий знак, а якщо попливе – усе буде на добре. За старих часів люди зустрічали цей день дуже урочисто. Зранку господині поралися в господі, готували святкове застілля. Коли всі господарські справи було зроблено, люди вбиралися у святковий одяг, сідали в хаті й чекали, поки вдарять церковні дзвони. Ударить дзвін – блага звістка. Тоді всі побожно хрестяться й ідуть до церкви. Ідучи до церкви, люди радо вітають одне одного зі святою неділею.

1 червня – День захисту дітей

      Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей – прекрасне свято радості та надії.

  День був заснований Міжнародною демократичною організацією жінок у 1949 році. День захисту дітей вперше провели в 1950 році. Практично відразу ініціатива була підтримана ООН. В Україні цей день святкується з 1998 року. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. День захисту дітей – це не тільки веселе свято для самих дітей, це і нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни. фото2