Календар «Літературний простір Марганця». Яков Должиков

6 лютого відзначає свій день народження марганецький поет Яків Іванович Должиков.

З ранніх років Яків Іванович проявляв інтерес до літератури, поступово створив домашню бібліотеку. Працював на півночі, повернувшись в Україну був шахтарем, потім викладачем гірничого коледжу. Зараз більше уваги приділяє поезії.

Він молодий душею, надзвичайно веселий, людина з великим серцем і золотими руками, турботливий дідусь. Його доробок налічує більше 700 творів, серед них є казки для дітей.

Музою Якова Должикова є життя, яке надихає його на нові починання і постійно бурхливо вирує яскравими фарбами.

Я.І.Должиков є постійним членом Марганецького міського літературного об’єднання “Віра”.

В 2018 році до 80-річного ювілею онуки та правнуки видали поетичну збірку Я.І.Должикова “Симфония моего сердца”.

СРЕТЕНИЕ

Зима вдруг сбросив свой наряд,
полей открыла оголение.
Сбежав ручьями снегопад
ушёл от нас в одно мгновение.

Всё чаще смотрит из-за туч
на землю старое светило,
и бродит ветер всемогуч
глядя, зима что натворила.

Ещё не скоро месяц март,
но уступая теплу, свету,
уходит, проиграв в азарт
февраль – весне нашу планету.

Он только злится по ночам,
не хочет уступать, морозы
и снег приносит порой нам,
но мы-то знаем – это слёзы.

Назад опять не возвратить,
что потерял, то не вернётся.
Поэтому кончай грустить,
весны правленье пусть прольётся.

Ведь мы, земляне, заждались
её прихода, внемли гласу.
Ты уходи, зря не сердись.
Послушайся её приказу!

Поверь, так надоели нам
твои причуды, снег и слякоть.
Гуляй пока по вечерам,
коль ты находишь в этом радость.

Пустеют наши закрома,
кончаются морковь, картошка.
Пылятся дней твоих тома.
Не радует зимы гармошка.

Ведь отзвенели бубенцы
Твоих коней. Пора им в стойло.
Летят к нам пусть её гонцы,
приход неся не произвольно.

Пусть молодые голоса
заполнят улицы, просторы.
Весна несёт нам чудеса.
К чему пустые разговоры?

Что, дескать, ты и не пожил,
что ты ещё не насладился.
Такой удел, всех тех, кто был
последним, шёл и надломился.

Кому давно не по плечу,
нести, увы, всё в гору ношу.
Уходишь ты, а я грущу,
под заметели дней хороших!

Яків Должиков

З поетичної збірки “Симфония моего сердца” (2018)

Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: