Вірш “Зоряна ніч” марганецької поетеси Любові Лопатюк

ЗОРЯНА НІЧ

Результат пошуку зображень за запитом "романтика ночь"

Яка зоряна ніч. Легко дихає літо.
Вітер ледве колише розкішні сади.
Сюркотять цвіркуни, пахнуть яблуки й квіти,
І сережкою місяць висить золотий.

Де лоза й виноград, можна спати надворі.
І сидіти на ганку собі досхочу.
Все сховала пітьма, тільки зорі і зорі.
І я теж, ніби зірка, між ними лечу.

Сни бувають пусті, а бувають пророчі,
Розпізнати їх важко – у тому-то й річ.
Будуть снитись мені твої лагідні очі
В літню зоряну ніч. В теплу зоряну ніч.

Я і ти – назавжди. Ну, а зірка, я знаю,
Відживе, відгорить і поволі згаса.
Зорі падають вниз. Пролітають, згорають.
Наші ж душі колись полетять в небеса.

Спалахнуть, як зірки. Не відчують розлуки.
В сяйві перлами гратимуть роси рясні.
На землі ж над колисками пра-пра-пра-внуки
Своїм дітям співатимуть наші пісні.

Яка зоряна ніч. Легко дихає літо.
Вітер ледве колише розкішні сади.
Сюркотять цвіркуни, пахнуть яблуки й квіти,
І сережкою місяць висить золотий.

Любов Лопатюк

 

Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: