Вірш марганецького поета Олексія Гаци

* * *

В ту мить, коли зустрівся я з тобою,

Відчув у серці дивне почуття:

Від тебе наче віяло весною,

І ніби знав тебе я все життя.

І ось ти поруч — ніжна і красива,

Пахка, як квіти літа запашні.

А клич очей і усмішка щаслива

Несли в ту мить святу любов мені.

 

Одна біда — зустрілися ми пізно,

Все відпалало й відлетіло вдаль.

Для мене ти — весна. Але ми різні,

Бо я для тебе — осені печаль.

Пов’язане зображення

У тебе попереду тепле літо

І сонечко гаряче і ясне.

Його теплом і ласкою зігріта,

Розлюбиш і забудеш ти мене.

Пов’язане зображення

А я тебе вже розлюбить не зможу –

На чуб осів навічно білий сніг.

Хай мрії тільки душу не тривожать,

Що я тебе утримати не зміг.

Олексій Олександрович Гаца – поет-пісняр, член міжнародної Асоціації письменників-баталістів, академік Української екологічної академії наук, провідний науковий співробітник НАН України, лауреат премії ім. В.М.Вернадського та багатьох інших. Автор 15 поетичних та пісенних збірок.

Попередній запис
Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: