Вірш “Зимовий ранок” О.Пушкіна у перекладі поета Володимира Пугача

Мороз і сонце; день чудесний!
Ти ще дрімаєш, друг сердешний –
Пора, краса моя, проснись:
Відкрий красиві очі- зорі
На зустріч з півночі Аврорі,
Й зорею півночі явись!

Пов’язане зображення

Вечір, згадай як хуга злилась,
В мутному небі мла бісилась;
А місяць, мовби блідий круг,
Жовтів крізь хмари дратівливі
І ти в зажурі хворобливій –
Тепер же… ти поглянь навкруг:

Під голубими небесами
Казково дивними шатрами,
Іскрить на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Крізь іній хвоя зеленіє,
Під льодом й річка вже блищить.

Кімната вся янтарним блиском
Уже сія. Веселим тріском
Тріщить розтоплена в ній піч.
Приємно думать близ лежанки.
Чи запрягти веліть у санки
Кобилку буру? В чому річ?

Ковзаючись по раннім снігу,
Друг милий, віддамося бігу
Цього нестримного коня.
Провідаємо лан пустий,
Ще донедавна ліс густий
І берег милий – цього ж дня.

 

Вірш Олександра Пушкіна

переклав українською мовою поет-перекладач Володимир Пугач

 

Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: