Співці степової Елади

У 2017 році ініціатори проекту громадська організація«Дніпропетровська бібліотечна асоціація» оголосила тему «Улюблені поети Придніпров’я».

Наша Дніпропетровська земля багата на справжніх талановитих поетів,  але їх творчість мало відома сучасним громадянам. Тому завдання бібліотекарів популяризувати творчість потів Дніпропетровської області – вихідців чи тих, хто тут мешкає.

Досьє на Володимира Пугача

Володимир Пугач

Цього разу віртуальний краєзнавчий екскурс «Співці степової Елади» пропонує Вам зустріч з Володимиром Харлантійовичем Пугачем – членом Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури.

«Я дякую долі за дар римувати,
Надію на щастя жінкам дарувати;
Грішити і в Бога просить покаяння,
І знову грішити в шаленім коханні…»
Володимир Пугач

Володимир Харлантійович народився 24 січня 1953 року у м. Марганці, що на Дніпропетровщині, в сім’ї будівельника-каменяра Харлантія Кіндратовича та його дружини Ксенії Йосипівни, які докладали максимум зусиль, щоб виховати із сина Людину.

За професією Володимир Пугач – автомобіліст з 40-річним стажем, з яких 20 років працював директором вантажних АТП. Кращий раціоналізатор Мінтрансу України з 1988 року. Закінчив Харківський автодорожній інститут у 1979 році. Чемпіон СРСР у складі збірної ХАДІ з волейболу серед споріднених вузів. Викладав автомобільні дисципліни в армії та Марганецькому гірничому технікумі (зараз коледж), а також тренував його збірну з волейболу і займав посаду тренера по сумісництву.

Тричі Володимир Харлантійович Пугач обирався депутатом Дніпропетровської обласної ради (з 1994 по 2006 рр.). Нагороджений Грамотою Верховної Ради «За заслуги перед Україною».

Для нас Володимир Харлантійович цікавий, перш за все, як поет, але ж цей сором’язливий чоловік сам про себе говорить так:

«Я не професіональний літератор, а лише автомобіліст, волейболіст, колишній політик «середньої» ланки і діючий бджоляр. А поезія – це стан Душі».

Головні риси його характеру – доброта, людяність, щедрість. Саме про нього можна сказати, що останній шматок хліба віддасть нужденному і йому ж – заповітний ковток води в пустелі.

Володимир Харлантійович закоханий в книгу і друковане слово. Ця любов зробила його справжнім другом центральної міської бібліотеки ім. М. Островського та членом міського літературного об’єднання «Віра». Талановитий літератор за роки своєї творчої снаги опробував своє перо в різних жанрах і стилях віршування: поема, мініатюра, байки, пісні, романси. Підкорилася Володимиру Харлантійовичу і стезя перекладача. Він відомий серед поетичної еліти як перекладач з російської та української мови, адже це його життєве кредо: володіти досконально мовами, які вивчав ще з дитинства.

Володимир Пугач виступив як організатор фінансування, упорядник та технічний організатор колективних збірок марганецьких поетів: «Величальная Марганцу» (2003р.), «Город серебристых тополей» (2005р.) та «Краю мій лелечий» (2009р.).

Результат пошуку зображень за запитом "пугач марганець"

Завдяки його зусиллям побачили світ також книги місцевих авторів: Володимира Зотова «О чём звонят колокола», вінок сонетів Алли Кислої «Хмелійте від вина любові» та збірка «Навчи своє серце добру»; Віри Хвостик «Мелодія серця», роман «У щастя два крила» і повість «Улица имени сына», Анатолія Антоненка «Песня прожитых лет», Євгена Біятенка «Таємниці острова Томаківка», Равіля Байбуріна «Слава казацкая»; Оскара Лаара «Закономерность первичного движения – это объёмный гармонический осциллятор». Творчість самого героя екскурсу публікувалася у місцевій та обласній пресі на Дніпропетровщині та в Києві, а також у трьох колективних поетичних та пісенних збірках.

Надзвичайною подією для поета і мецената Володимира Пугача став вихід у світ власного видання «Храм душі збережи в чистоті».

Пугач, Володимир. Храм душі збережи в чистоті [Текст]: вибрані твори/ В.Х.Пугач. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011. – 320. – Рос. та укр. мовами.

Громадянська лірика цієї збірки просякнута вогнем справжнього поетичного відчуття. Вірші автора вистраждані, десятки а то й сотні разів переписані, оскільки поетові часом не подобався той чи інший рядок чи слово, і він домагався кращого звучання, кращого сприйняття. Поезія Володимира Харлатнійовича сприймається кожним: і критиком, і читачем.

А яку позицію займете Ви після ознайомлення з творчістю нашого талановитого земляка?

Пропонуємо Вам вірш «Молюсь Я…», в якому втілено кращі почуття тонкої вразливої душі поета В.Пугача.

Молюсь я за свою сім’ю,
За дружну земляків моїх родину.
Молюсь за всіх, кого люблю,
З ким будувати маю Україну.

Молюсь за ветеранів війн,
За тих, хто в плуг орати лан ставали;
Кому всміхавсь великий Грін,
І тих, хто до зірок у снах злітали.

Молюсь за матір і дитя,
Із кого, якби міг, писав Мадонну;
За відданих сердець биття
Вчора, сьогодні, завтра і до скону.

Молюсь я за ранковий дзвін
Святих церков і золотінь-пшениці.
Молюсь: постаньте вже з колін
Ви, співтворці життя та дива жниці!

 

Підготували:

Тетяна Мархасіна,

Ольга Забенько

Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: