Співці степової Елади

 Шановні користувачі! Ми продовжуємо знайомити Вас з талановитими поетами нашого рідного краю. Організовано цей віртуальний екскурс Марганецькою ЦМБ ім. М. Островського в межах  регіонального проекту «Читаємо разом», тематика якого змінюється щороку.

 У 2017 році ініціатори проекту громадська організація «Дніпропетровська бібліотечна асоціація» проголосила тему «Улюблені поети Придніпров’я».

 Наша Дніпропетровська земля багата на справжніх талановитих поетів,  але їх творчість мало відома сучасним громадянам. Тому завдання бібліотекарів популяризувати творчість потів Дніпропетровської області – уродженців, чи тих, хто тут мешкає.

 Наша публікація присвячена  Дню металурга та гірника. Багато зусиль віддали цій справі відомі та талановиті марганецькі поети

О.М.Багаутдінов, М.С.Смирнов, Ю.Т.Третяк, з життям і творчістю яких я пропоную ознайомитися далі.

Багаутдінов Олександр Миколайович

 Народився в 1976 році. Корінний марганчанин. Тут з’явився на світ, тут проживає і донині. А найбільш тривале перебування поза рідним містом – період служби в Збройних Силах України.

 Навчався в 10-й і 9-й школах. Потім в Марганецькому гірничому технікумі (нині – коледжі). За першою освітою гірський електромеханік. Через два дні після захисту диплома був покликаний в армію. Служив в артилерії, на посаді обчислювача ЕОМ: півроку в учебці під Києвом, решту часу в Закарпатському військовому окрузі – в Перечинському артполку. Сержант запасу.

 Після демобілізації влаштувався в Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат, де пропрацював підземним електрослюсарем понад 16 років.

 Писав вірші з юних років, але більш серйозно в поетичному жанрі почав працювати в зрілому віці, після народження сина. Тоді ж з’явилася перша проза, пробував свої сили і в драматургії. Друкувався в літературних альманахах «Слово», «Від серця до серця», в збірнику «Місто сріблястих тополь». Лауреат обласного літературного конкурсу «Війна без права забуття», учасник всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». Як публіцист співпрацював з газетами «Гірницький вісник» і «Шахтар Марганця», а також з численними інтернет-ресурсами. Заочно закінчив Запорізький національний університет – за другою освітою магістр російської філології.

 Бере участь у культурному житті міста. Активно співпрацює з Палацом культури гірників: актор народного театру під керівництвом В.І. Гармаш, грає за команду КВН «Ах ти, ми вийшли з шахти». Неодноразовий учасник огляду самодіяльності «Дерзайте, Ви талановиті». Охоче ​​бере участь в проведенні масових культурних заходах на міському рівні.

                Ожидание

                     Я ждал свидания с тобою,

как в жизни ничего не ждал.

                      Не  находя в душе покоя,

часы, минуты я считал.

                      Но время не летит вперед,

а словно пятится назад.

                      Его неторопливый ход

ужасней для меня, чем ад.

                     И как на медленном огне,

горю я в пламене страстей.

                     Тебя я вижу в ярком дне

и посреди ночных теней.

 Людских не замечаю лиц,

повсюду только образ твой.

                   Твой голос слышу в пенье птиц

                   и в шорохе травы густой.

Я помню имя одно,

                   из всех, что раньше слышал, знал.

                  Мне кажется, давным-давно,

                  всю жизнь тебя я ожидал.

Пусть даже рухнет целый свет,

                  я не могу забыть тебя.

Страшнее наказанья нет,

                 чем жить, как прежде, не любя.

                 Мои все мысли о тебе, и о тебе мои мечты.

Моя звезда в холодной мгле,

моя любовь – лишь только ты…

                                                                                                      О.Багаутдінов

 Смирнов Микола Сергійович

 Микола Сергійович – корінний марганчанин. Народився в 1951р. в м.Марганці в сім’ї інтелігентів. Закінчив СШ №11, потім гірничий інститут. Більше 30 років працював в системі ВАТ “Марганецький ГЗК”.

 Мама поета була вчителем російської мови та літератури, і з раннього дитинства закохала сина в класичну поезію. Вона всіляко підтримувала його захоплення писати вірші, навчала кохати рідну мову.

 Поетичні спроби пера почалися ще з 19 років, і працює він за напрямком поет-пісняр. На його тексти написано багато пісень, які виконуються сучасними співаками. Творче життя поета джерелиться живим ключем: виступи на радіо, конкурси, свята.

 Життєве кредо Миколи Сергійовича, люблячого чоловіка, ніжного сина і батька, доброї людини, висвітлюється в його віршах. Рідний край, його теперішнє й майбутнє, видатні марганчани, які своєю працею прикрашають землю, роздуми про зміст життя – ось ці теми домінують в творчості поета.

                                                                Вальс Марганцю

     Чудових міст на всій землі

Багато дуже є.

     Але одне з них наймиліш.

      І кожному своє.

За Марганець ріднішого

Не знайдем міста ми.

З трояндами і вишнями,

З чудовими людьми.

Відомі подвигом своїм

Всі наші гірники,

Чудове місто дано їм

Прославить навіки.

Металу міцність дістають

Вони із надр земних,

Країні марганець дають

І славна праця їх.

Стає все місто казкою

Щороку навесні.

Каховське море з ласкою

Співа йому пісні.

Шахтарська слава зорями

Все світить на копрах,

Тому завжди так зоряно

На березі Дніпра.

                                      М.Смирнов

Третяк Юрій Тимофійович

 Народився в 1954 році в м. Марганець Дніпропетровської області в сім’ї працівників.

 Ще в дитячі роки  виявив потяг і здібності в музиці. Любив довго слухати пісні по радіо і на пластинках, часто імітував гру на баяні. Саме з пісень, з красиво і правильно складених в тексти слів і проявилися його здібності до поезії. Але перші проби писати вірші з’явилися в юнацькому віці. У 1971 році, по закінченню середньої школи був прийнятий в вокальний ансамбль «Эхо» при Палаці культури (керівник – Гарус Михайло Пантелійович) і вперше закохався в одну із співаючих в ансамблі дівчат, Тоню. Це і послужило поштовхом –  потоком ринули вірші. Правда, перше кохання було невдале, Юрія Тимофійовича незабаром призвали на службу в армію, але писати вірші він вже не припиняв. Поки була надія, писав своїй коханій. А коли вона вийшла заміж, став писати і про армійську службу, і про природу, про людські взаємини. Деякі з моїх віршів були опублікуванні в газеті «Часовой Севера», яка виходила в Мурманському військовому окрузі.

 Після служби в армії повернувся додому, у своє рідне місто Марганець. Два літніх місяці працював музруком в піонерському таборі імені Валі Котика, а потім був запрошений на роботу в школу № 12, викладачем музики і співу. І одночасно грав і співав у ВІА « Гірник», який грав на танцювальних вечорах у парку імені М.Островського.

 Теми віршів Ю.Т.Третяка різноманітні. Про любов (їх більше за інших) і природу, про людські долі і почуття, філософські, політичні та романтичні. У процесі роботи на місцевому комбінаті з’явилися вірші до професійних свят. Вони регулярно публікуються на сторінках місцевих газет «Шахтар Марганця» і «Горняцкий вестник». Так як Юрій Тимофійович 25 років грав на весіллях, став писати і на цю тематику: тости у віршах, частівки і присвяти. Написав тексти і музику до «Гімну бібліотек» (для ЦМБ ім..М.Островського) і до «Гімну МПЛ» (Марганецького професійного ліцею). А також дві пісні про шахтарську працю до Дня металурга: «Шахтерский вальс» и «Всё в порядке». І пісню «Случайный прохожий» на слова місцевої поетеси Олени Сіромашенко.

 Всього пише вірші вже понад 45 років. Вони надруковані в книгах кращих міських поетів: «Город серебристых тополей», «Величальная Марганцу» и «Краю мій лелечий». Друкувався в літературному виданні марганецької місцевої поетичної студії «Боян» (нині – літературне об’єднання «Віра»), у всеукраїнському альманасі «Провінція».

 Завжди пише вірші від натхнення і не для догоджання або за завданням. Пише завжди без редагування, прокручуючи масу слів і фраз подумки, а вже потім на папір. Як і всі поети, має потребу в слухачеві. Який сенс писати в стіл, якщо вірші ніхто не побачить і не прочитає?! Як завжди, перебуває у творчому пошуку тем, персонажів, подій. Улюблена робота триває…

           Гимн Марганцу

1.От прадедов и дедов род ведем,

Им в память – эти скифские курганы.

Из под земли руду мы достаем,

И в честь нее зовемся-марганчане.

Припев:

Стоит наш город на семи ветрах,

На перекрёстке давних троп козацких.

Трудом своим прославим мы в веках

Любимый город Марганец горняцкий.

2.Была война. Наш город воевал,

Под игом оккупации не гнулся.

На бой он партизанов посылал,

Знал, что они с Победою вернутся.

Припев:

3.Цветет наш город, как вишневый сад,

Он в наших детях и во внуках вечен.

Опять ветра над Марганцем летят

Историею жизни бесконечной.

                                   Припев:

                                                                                                   Ю.Третяк

Інна Кандала, методист ЦБС

Advertisements
Наступний запис
Залишити коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: