Вірш “На могилі Сірка” марганецького поета Анатолія Антоненка

IMG_0148 - Копія

Анатолій Антоненко, марганецький поет

Анатолій Олексійович Антоненко – відомий марганецький поет, прозаїк, історик-краєзнавець, автор поетичних збірок “Песня прожитых лет”, “Рідне місто моє”, голова Марганецького міського літературного об’єднання “Віра”.

Вірш “На могилі Сірка” увійшов до нової збірки автора “Рідне місто моє”.

НА МОГИЛІ СІРКА

Віддайте голову, онуки

(Чи вже – пра-пра онуки ви).

Колись давав вам праву руку,

Та не давав вам голови!

На час давав свою десницю –

До перемог щоб вас вела,

Щоб ваших шабель гостра криця

Ніким не здолана була.

423669І я ж мовчав, коли ходили

На Бонапарта з нею ви.

Вона ж дала таки вам сили

Французів вигнати з Москви!

Отим французам у іспанців

Колись Дюнкерк я воював.

Почав із вечора, а вранці

Дюнкерк до ніг моїх упав.

Життя пройшло. Лишилась туга.

Я бачу все, хоча я вмер –

Немов від тяжкого недугу

Вітчизну трусить й дотепер.

Я все життя був у поході.

Домівка – Січ, а брат – Дніпро.

Вважав, згадають при нагоді.

Й згадав про мене цар Петро.

Його вояки Січ трощили.

Від них дісталось і мені.

Хреста і черепа розбили,

Я вдруге вмер в своїй труні.

А втретє вмер при Катерині,

Коли зрівняли з полем Січ.

Тоді підступно били в спину,

Й ніхто не зміг їм дать відсіч.

Душа таких гіркот зазнала,

Коли спинили шлях Дніпру.

І от тоді мені здавалось,

Що я в останній раз помру.

Що не стерплю страшну руїну,

Сумного тління без пожеж.

Помру в останнє, й Україну

Моя душа залишить вже.

Гадав: хай буде вже, як буде,

Спливу за водами Дніпра.

Та віднайшлись, хвала їм, люди,

Перенесли. Була гора,

Чи й не гора – стара могила,

З віків прадавніх ще курган.

Мене в ту землю опустили,

Сказали – спіть тут, отаман!

Та тільки ж – голову забрали

Казали, швидко віддадуть,

А сталось так, неначе вкрали.

Лежу. Спіднизу мені чуть:

Що то за пан: в чужій могилі,

Та ще чужа і голова!

Лежу, й лежати вже несила,

Бо як найти мені слова

Щоб ви мене, нащадки, чули

(Мої пра-пра-онуки вже):

Не розгубіть своє минуле,

А я ж минуле ваше теж!

Нарешті! Голову вернули!

В останнє вмерти я не встиг.

Не забувайте про минуле,

Про славних пращурів своїх!

2008 р.

Advertisements
Залишити коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: