Вірш “Томаківка” марганецької поетеси Любові Лопатюк

69jgені

Колише вітер, гріє сонце річку,
В якій купає коси ковила.
Між трав густих, немов блакитну стрічку,
Природа-матінка її в степи вплела.

Колись тонули в ній Мамая стріли
І запорожець напував коня,
А зараз береги всі обміліли,
Де колоски росли – суха стерня.
Зміліло гирло, очерет стіною.
Жива вода блищить лиш де-не-де
Забута, і щемливою струною
Її занепад в серці у людей.
Хто дасть життя нове їй, хто врятує,
Щоб течією знову поплисти?
Щоб бачили – вода її вирує.
Хто допоможе їй? Хіба що ти?
Послухай, треба впоратись з бідою!
І гусі-лебеді на хвилях попливуть
Рікою тою, з чистою водою,
Яку усі Томаківкою звуть.

Любов Лопатюк, марганецька поетеса,

член Марганецького міського літературного об’єднання “Віра”.

IMG_4556

Всі фото з http://marganetsturisticheskiy.blogspot.com/

Автор фото: Мар’ян Корбут.

Advertisements
Наступний запис
Залишити коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: