Величальна Марганцю
Придніпровська земля тут творила щодня
І легенди, й билини, і міфи.
В синіх водах Дніпра напували коня
Печеніги, варяги і скіфи.
Тут, на скрещеннях битих чумацьких шляхів,
Й запорозької вольниці-волі
Море рудних скарбів мудрий предок узрів,
І тим визначив Марганця долю.
Марганчани цеглинки своїх всіх будов
Теплом рук, чистим подихом гріють.
Новоселами стали Добро і Любов,
Обручилися з дійсністю мрії.
Шепіт глоду, калин, диких груш й ковили
Місто з серцем закоханим чує.
Половинка його тут, де предки жили,
Друга там, у вибоях, пульсує.
Хай восславить в віках людська пам’ять тебе,
Місто – ратник, звитяжець, трудяга!
Хай бо сонце ясне посилає з небес
В нагороду тобі земні блага!
Віра Хвостик
Марганець бібліотечний 