Вірш А.Антоненко “ПЕРШОМУ З НЕБЕСНОЇ СОТНІ”

     Анатолій Олексійович Антоненко – відомий марганецький поет та прозаїк. Багато марганчан залюбки слухають та читають його вірші. З приводу подій на Євромайдані він написав вірш, присвячений першому загиблому під час протестів в кінці 2013 – на початку 2014 року.

       З нагоди Дня Гідності та Свободи, яке тепер відзначатиметься щорічно 21 листопада, пропонуємо читачам нашого електронного видання цей вірш.

yt,tcyf cjnyz

Ти бачиш, Сергію, світає,
Майдан прокидається вже.
Чи встиг долетіть ти до раю,
Де війн не буває й пожеж?

Бо тут у нас пекло, Серьожо,
Б’ють кулі підступно згори,
Прицільно і влучно. Це, схоже,
Вступили у бій снайпери.

Між пеклом, Сергійку, і раєм
Така бува відстань мала!
І, мабуть, Господь один знає,
Які нам судились діла.

Шляхи ми самі обираєм:
Рабами чи вільними буть,
Чи йти за свободу, за гідність – до краю,
Чи, очі сховавши, назад повернуть.

Про нас будуть люди судити по вчинках,
Але не забудуть ніколи Майдан,
Як з нього здіймались до Вічності, синку,
Щоб вивільнить душі свої від кайдан!

Ступивши сміливо на шлях незворотній,
Не кажучи зайвих і жалісних слів,
Ти першим з всієї Небесної сотні
З Майдану
У Вічність
Злетів!

Між пеклом, Герою, і раєм
Завжди була відстань мала.
Майдан вже затих. Не стріляють …
Але і не меншає зла.

Стріляють у іншому місці сьогодні,
У іншому місці сьогодні горить,
А в небі чатує НЕБЕСНАЯ СОТНІ,
І дивиться пильно на нас всіх згори –

Чи ж стали, бодай, розумнішими люди,
Чи правильний вибір зуміли зробить?
Лишаться рабами, чи вільними будуть,
І будуть в країні оновленій жить!

Залишити коментар

4s коментарів

  1. “Мы однажды вернёмся, Россия,
    Под твои вековые крыла,
    От свободы своей обессилев,
    Что обчистила нас догола.
    От бредовых своих вожделений,
    Под кликушеский западный вой
    Мы придём и уткнёмся в колени
    Непокрытой своей головой.
    Побеждая в боях эпохальных,
    Об униженных братьях скорбя,
    Ты жалела и ближних, и дальних,
    Никогда не жалея себя.
    Ты несла это бремя отроду,
    Как венец из терновых ветвей,
    Положив за чужую свободу
    Миллионы своих сыновей.
    Сколько стоили эти победы
    Крови, пота, отваги, труда,
    Если с запада – немцы да шведы,
    Золотая – с востока – Орда!
    Быть бы нам бессловесной прислугой,
    С очерствелою коркой в горсти,
    Если б ты не надела кольчугу
    И не встала у них на пути.
    Мы укажем своим демократам
    Дальний путь в долговую тюрьму:
    Лучше быть на Руси «младшим братом»,
    Чем холопом в чужом терему.
    Мы столы вкусной снедью накроем,
    В кубки вина златые нальём,
    По былому поминки устроим,
    Наши лучшие песни споём.
    Нас отрезали и не спросили,
    Нужно ль нас от тебя защищать…
    И когда мы вернёмся, Россия,
    Ты простишь, ты умеешь прощать…”
    (Константин Фролов-Крымский).

    Відповідь
  2. Федор

     /  18.02.2016

    Кто у вас такой криворук? (мастер фотошопа)

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: