Наші земляки – Герої Великої Вітчизняної війни

ФокинМарганець по праву пишається своїми земляками, які прославилися активною боротьбою з гітлерівцями на фронтах Великої Вітчизняної війни, в партизанських загонах й антифашиському підпіллі. Вони чесно і безстрашно виконували свій обов’язок, захищаючи рідну Вітчизну. Багато з них отримали урядові нагороди, а ті, хто відзначилися особливо – звання Героя Радянського Союзу.

 Фокін Андрій Петрович

Народився 22 серпня 1902 року в селі Репки Тужинського району Кировської області в селянській родині.

17-річним юнаком пішов служити в Червону Армію. Бився з колчаківцями в Громадянську війну, був ранений. В 1926 році закінчив Горьківське військове піхотне училище, став кадровим військовим.

В роки Великої Вітчизняної війни Фокін Андрій Петрович командував стрілецьким полком, який став гвардійським, Червонознаменним. За плечима сотні тяжких військових доріг, бій за Київ, Львів …

В січні 1945 року бої гриміли в Карпатах. В авангарді наступаючих радянських військ йшов і полк Фокіна.

Вранці 18 січня 1945 року полк отримав наказ – оволодіти опорним пунктом супротивника – містом Прешов (це в Чехословаччині). Але спочатку треба було подолати бурхливу гірську річку майже в 150 метрів шириною. Міст через неї замінований і охороняється гітлерівцями.

І тоді командир полку видав сміливе, зухвале рішення: посадити піхоту на танки, взяти в причіп легкі пушки і несподіваним кидком збити захопленого зненацька супротивника і на його плечах увірватися в місто.

Без артпідготовки, без єдиного вистрілу рушили танки. На передньому з них місце стрілка зайняв командир полку. І тут німці підірвали міст. Відірвані від основних сил три танки з невеликим десантом стрільців і артилеристів вступили в нерівний бій. Частина полку, що залишилася на східному березі, негайно розвернулася і без команди, в єдиному пориві форсували річку в льодяній воді. Танки і артилерія підтримували своїм вогнем жменьку сміливців, які вели бій на протилежному березі.

І ось – вирішальний момент бою. Натхненні відвагою командира, гвардійці діяли сміливо і рішучо. Переправившись, хто як зміг, вони зразу ж вступили в бій. А танки з десантом тим часом увірвалися в місто. В підвалі одного з будинків Фокін розмістив свій командний пункт. Звідси за допомогою рації керував батальйонами й штурмовими групами, вказував ціль танкам. Місто було взято штурмом, захоплені значні трофеї. Дії полку були високо оцінені командуванням. Наказом Верховного Головнокомандуючого гвардійський стрілецький полк Фокіна отримав найменування «Прешовського», а сам Андрій Петрович – звання Героя Радянського Союзу.

30 квітня 1945 року в одному з останніх боїв, на чехословацькій землі Фокін був тяжко поранений, але продовжував командувати полком.

Після виходу у відставку з 1952 року Андрій Петрович Фокін жив і працював в нашому місті.

Помер 30 серпня 1980 року. Його запам’ятали життєрадісним, бадьорим, безпосереднім, привітним, гостинним. На його могилі встановлений бюст, одна з вулиць міста названа його іменем.

За матеріалами книги “Марганец в годы Великой Отечественной войны (1941 – 1945)” марганецького історика-карєзнавця Равіля Байбуріна.

Залишити коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: