Ветеран Великої Вітчизняної війни, Почесний марганчанин М.Д.Дончик

ДОНЧИК МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ

Дончик Микола Данилович

Дончик Микола Данилович

Звання «Почесний громадянин м. Марганець» присвоєно рішенням міської ради від 28.11.2000 року № 461-ХХХІІІ/ХХІІІ.

Микола Данилович народився 22 серпня 1924 року на Кіровоградщині.

 Зріс Микола Данилович у незаможній сільській родині, де наділені життєвою мудрістю батьки навчали своїх дітей доброзичливості, працелюбності й скромності. Закінчив середню школу в рідному селі Дмитрівці на Кіровоградщині, саме напередодні вікопомного 22 червня 1941 року .І вже в перші дні війни просився на фронт добровольцем, хоча йому не виповнилося ще й сімнадцяти. Як комсомольський активіст разом з працівниками Знам’янського РК ЛКСМУ був евакуйований в м. Бєлово Новосибірської області. Там закінчив залізничне училище за фахом помічник паровозного машиніста і в липні 1942 р. був направлений на роботу в паровозне депо м. Кандалакша Мурманської обл.

Від 18-річчя юнака тоді відділяло кілька днів – він всіма своїми помислами рвався на фронт. Як тільки виповнилося 18 років, домігся призиву в Червону Армію. І ось прийшов цей день – 22 серпня 1942 р., з якого і почалася писатися його військова біографія. Воював на Ленінградському фронті. При звільненні м. Тихвин отримав перше поранення. Після лікування, був зарахований курсантом Лепельського військово-піхотного училища. Розумів, що так треба, що обезголовлена ​​перед війною армія кровно потребує молодших командирів, але він з усім безглуздям, одержимістю молодості рвався на передову. У грудні 1943 р. в званні молодшого лейтенанта повертається на Ленінградський фронт.

Призначений командиром взводу. У січні 1944 р. у складі М 125-ї Червонопрапорної Красносельської дивізії 749 стрілецького полку на посаді командира стрілецького взводу Микола Дончик брав участь у прориві блокади Ленінграда в районі Пулковських висот. Звільняв міста Волосово, Сланці, форсував річку Нарву з виходом до шосейної і залізної дорогами. Під час наступу на посаді помічника командира роти 17 березня 1944р. Микола отримав друге, важке, поранення.

Після лікування в евакогоспіталів м. Ленінграда 30 травня 1944 наш земляк направляється в дивізію 21/109 на прорив блокади Ленінграда на півночі – в районі лінії Біла Річка в посаді командира взводу пішої розвідки 602-го стрілецького полку. Під Виборгом, де зав’язалися жорстокі бої. Микола Дончик 16 червня був поранений в підколінний суглоб правої ноги, де і понині знаходиться осколок, час від часу давав про себе знати нестерпними болями. Хлопцеві на той час не виповнилося ще й 20.

 Під час наступу на плацдармі західніше м. Нарви отримав важке поранення. Після одужання, в кінці травня 44-го, направлений командиром взводу пішої розвідки стрілецького полку на прорив блокади на півдні Ленінграда. У жорстокому бою під Виборгом був поранений утретє. Знову госпіталь. Виписався і – на 2-й Прибалтійський фронт. В кінці 44-го лейтенант Д.М. Дончик призначається командиром взводу пішої розвідки полку. Добуваючи розвіддані, проявляючи ініціативу, кмітливість, завжди його взвод виконував завдання успішно.

Під керівництвом лейтенанта Дончика М.Д. взвод пішої розвідки в боях з 10 по 15 березня 1945 захопив у полон 8 німецьких солдатів і офіцерів і одну радіостанцію, крім того, знищено понад 30 німецьких солдатів і офіцерів.

При особистій участі лейтенанта Дончика був блокований ДОТ і підірваний, де знищений весь його гарнізон.

Взвод під командуванням лейтенанта Дончика відбив 10 контратак противника.
Сам лейтенант Дончик взяв 3 солдатів у полон і з особистої зброї знищив 4-х фашистів … Але 13 квітня 1945 удача відвернулася від нього: при взятті «мови» отримав четверте поранення, найважче. Чергове поранення не завадило молодшому лейтенанту Дончику очолити після виходу з госпіталю взвод лижників, а в грудні 1944 р. – взвод пішої розвідки. Тільки це вже був II Прибалтійський фронт. Закінчилася ж для нього війна передчасно: 13 квітня 1945 р. при взятті чергового мови командиру взводу потужним осколком відрубало ногу. Жорстока війна винесла 20-річному юнакові незаперечний вирок: інвалід

Довго лікувався в госпіталі. Додому повернувся після закінчення війни інвалідом.

Миколі Даниловичу запропонували роботу масовика в районному будинку культури, через деякий час був призначений його директором. По закінченню декількох років М. Дончика направляють на навчання в Одеську юридичну школу. Закінчивши її, молодий юрист отримує призначення на посаду нотаріуса в м. Марганці.

З властивою йому енергією, Микола Данилович занурився з головою не тільки в роботу, але і в суспільне життя гірняцького містечка. Заочно вчився і успішно закінчив правознавчий факультет Московського юридичного інституту. У 1976 році керівництво МГЗК (директором тоді був К. С. Щербина) і міськком компартії, секретар – М. І Китаєв), за погодженням з обкомом КП України і Мінчорметом представили Дончика М. Д. до присвоєння звання Заслужений юрист Української РСР”. Проте через деякий час з Президії Верховної Ради УРСР надійшла відповідь, що представлення не дістало підтримки, оскільки “юрист не вважається провідною професією в галузі чорної металургії”.

А що він порядна й цілеспрямована особистість, засвідчує посвідчення “Ветерана радянського Фонду Миру”, до речі, під номером 1. У цьому посвідченні зафіксовані сплачені Миколою Даниловичем внески, які він перераховував щомісячно зі своєї зарплати впродовж десяти років, і сума склала досить солідну цифру – 10 тисяч карбованців. Почесну медаль Українського республіканського комітету миру йому вручив у 1983 році Олесь Гончар, котрий тоді очолював цей комітет. А в 1991 році М. Д. Дончика запросили до Москви, де голова правління радянського Фонду Миру, чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов нагородив золотою медаллю “За зміцнення миру”.

 Справді, кому, як не учаснику бойових дій, інваліду війни, знати справжню ціну миру? Усім своїм післявоєнним життям Микола Данилович стверджував мир на землі. Робив добро всім, хто в цьому мав потребу.

 А нудьгувати йому було ніколи. Оптиміст завжди знайде, до чого докласти енергію своєї душі.

 Велика частина трудової діяльності М.Д. Дончика пов’язана з роботою в гірничо-збагачувальному комбінаті, якій він присвятив 35 років. Був юрисконсультом, начальником юридичного відділу.

Багато років Микола Данилович є активним членом міської ради ветеранів війни та праці. З 2003 року очолював громадську приймальню при міськкомі Компартії України, де надає безкоштовну юридичну допомогу всім ветеранам Марганця.
Його фронтові заслуги відзначені високо. Нагороджений орденами Вітчизняної війни першого і другого ступенів, орденом Богдана Хмельницького, 16 медалями, в тому числі і за плідну працю. Має багато почесних грамот і подяк Міністерства чорної металургії УРСР.

Микола Данилович Дончик – дуже активна людина у всіх громадських справах, легко знаходив спільну мову і з 17-річними юнаками, і з 90-річними сивочолими мудрецями. Тому що в свої шановні роки він все так само захоплено дивився на світ, любив його всією душею, як і в далекому червні 1941 р., коли вибухнув вогненним смерчем чистий річний світанок.

 Микола Данилович володар розкішного тенору, свого часу співав у зведеному хоровому колективі тресту Нікополь-Марганець, а два десятиліття тому став одним з ініціаторів створення в Палаці культури гірників хору ветеранів та праці.

До Миколи Даниловича повною мірою стосуються рядки поезії Р.Рождественського, які стали популярною піснею:

Я часто время торопил,

Привык во все дела впрягаться.

Пускай я денег не скопил,

Мои года – мое богатство.

Вірність даному слову, вірність обраній справі, вірність партійному квитку – таким було життєве кредо нашого шанованого земляка. Він не зрікся обраної ним 60 років тому Комуністичної партії, а продовжував працювати, з 1993 року, очолювати первинну партійну організацію центрально-міського району Марганця, відвідував вдома старих комуністів, котрим через недуги вже важко бувати на партійних зборах, вникав в їхні життєві проблеми й вживав заходи для роз’яснення всіляких негараздів, безкоштовно передплачував для тих, у кого незначна пенсія, за рахунок партійного осередку газету “Комуніст”. І саме за поданням міськкому КПУ, вже в роки незалежності України, а саме – 9 травня 2001-го, йому присвоєно звання Почесного громадянина міста Марганця. Хіба ж такі, як він, не взірець для молоді та підростаючого покоління?

 Микола Данилович має низку нагород за ратну й трудову доблесть.

В особливо визначні дати – такими він вважав річницю визволення Марганця від німецько-фашистських загарбників, День захисника Вітчизни, 9 травня та деякі інші – капітан запасу М.Д. Дончик одягав свої бойові нагороди (крім орденів Вітчизняної війни І і II ступеню, мав ще орден Б. Хмельницького, 16 медалей, в тім числі за ударну працю) і неквапливо, накульгуючи, йшов містом до меморіалу Вічного Вогню. Там, в шерензі багатьох колишніх фронтовиків, в унісон бриніли найчуттєвіші струни споріднених душ за тими незабутніми подіями, які ніколи не тьмяніють у їхніх зранених серцях і пам’яті

Війна ніколи не закінчується у всенародній пам’яті. Через десятиліття вона вривається в життя випадковою зустріччю, документальної книгою, фронтовий піснею, пожовклій фотографією, дбайливо збереженим солдатським листом-трикутником. І хоча часова дистанція від дня і години початку тієї страшної війни з кожною миттю подовжується, сила торжества від свідомості нашої перемоги в тій людської крупорушки нітрохи не меркне.

 Річ зрозуміла. Шкода, що його дружина і друг Лідія Хомівна так рано (20 років тому) пішла з життя. Але є їхні діти Оля і Володимир, є 4 внучат, 2 правнуків. А значить, – життя триває і жертви не були марними.

Його свята віра у високі моральні і духовні цінності свого народу перемогли.

Advertisements
Попередній запис
Залишити коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: